Майже чотири століття тому на берегах річки В'юниці з'явилися перші ченці-поселенці - далекі пращури сьогоднішніх жителів селища Лосинівка.Замулилася, а з роками пересохла, заросла очеретами річка. Полюбили ті місця лосі. Ходили стадами, тільки букети рогів виднілися з очеретів. Спершу так і називалося поселення ченців Лосині Голови. А вже затим - Лосинівка.
Летіли роки, минали десятиріччя. З невеличкої слободи Лосинівка стала красивим сучасним селищем. Знаменита вона своїми людьми. Вихідці з селища доктор історичних наук, професор І.Я. Кошарний. Славна Лосинівка і заслуженими вчителями, лікарями і, звісно ж, заслуженим працівником сільського господарства   України Іваном Федоровичем Морозом.
З іменем цієї людини пов'язана історія розквіту спершу колгоспу "Ленінський шлях", а затим дослідного господарства - агрофірми "Лосинівська".
„Перший колгосп у Лосинівці з'явився у 1930 році. Його організаторами були Хома Пилипович Бондар, Степан Антонович Кошарний та інші палкі прихильники нового ладу. Вони, першопроходці, вірили у силу колективної праці, що саме вона зробить селянина багатим і незалежним. Не все, щоправда, збулося, не всі мрії організаторів-ентузіастів утілилися в життя. Але колгосп "Ленінський шлях", який ще в сорокових роках розширився завдяки укрупненню кількох лосинівських колгоспів, став основною виробничою силою в селищі, котре  з 1923   по   1962  рік мало  статус  райцентру.
У Лосинівському, а затим у Ніжинському районі колективне господарство "Ленінський шлях" було серед тих, хто показував зразки високопродуктивної праці як в рослинницькій, так і в тваринницькій галузях, хто одним з перших на Ніжинщині налагодив переробку сільськогосподарської   продукції.
Добрим словом згадують у Лосинівці Івана Михайловича Руденка й Івана Федосійовича Литвина, які у свій час стояли біля керма "Ленінського шляху". Вони були умілими організаторами виробництва, енергійними провідниками ідеї колективної праці. Ці люди залишили після себе не лише добру пам'ять, а й економічно міцне господарство.
Та найвідчутніший трудовий поступ "Ленінського шляху", а затим дослідного господарства - агрофірми "Лосинівська" припадає на останні три десятиліття, коли біля керма господарства став Іван Федорович Мороз.
Агроном за освітою, уродженець села Гурбинці Срібнянського району Мороз у свої 30 років уже мав досвід роботи технолога поля, якого набув у колгоспі імені Тельмана на Носівщині, кілька років працював директором Лосинівського хлібоприймального пункту. Словом, у Лосинівці вже знали цього керівника, але все одно дехто з спеціалістів, колгоспних бригадирів хотіли бачити на посаді голови свого корінного лосинівця. Та все ж на зборах колгоспники віддали перевагу  Івану Морозу.
Попередній керівник господарства Іван Литвин останні два роки невиліковно хворів. Отже практично не займався виробництвом. Кращого бажала трудова і виконавська дисципліна, підточували економіку колгоспу  крадії і  випивохи.
Важко було, особливо в перші роки, Івану Федоровичу Морозу налагоджувати дисципліну, чітку роботу кожної ланки колгоспного виробництва. Та вже через два роки лосинівці сказали: "Мороз - хазяїн. З ним ми житимемо краще". Казали, як у воду дивилися. Господарство, приєднавши до себе сусідній колгосп імені Фрунзе, не лише стало масштабнішим, а й уже наприкінці 70-х років економічно недосяжним для багатьох колгоспів не лише Ніжинського району, а й усієї Чернігівської області.
Було за що нагороджувати господарство і його керівника  Івана  Федоровича  Мороза.
Давайте лише пригадаємо, як економічно міцніло господарство в останнє десятиріччя другого тисячоліття. Пригадаємо і приємно подивуємося вмінню лосинівців не просто виживати в екстремальних економічних умовах, не лише зберегти трудовий колектив, який налічує понад 700 чоловік, а й відкрити нові робочі місця, знайти себе не лише у вирощуванні продуктів рослинництва і тваринництва, а і їх переробці. Заявити про себе на аграрному ринку як суб'єкт господарювання, з яким охоче мають справу виробники і переробники, крупні вітчизняні підприємці й закордонні бізнесмени. Приємно подивуємося і мудрості керівника Івана Федоровича Мороза, котрий у важкий період становлення молодої держави зберіг силу і міць господарства, спрямував зусилля колективу на освоєння  нових   галузей  виробництва і  переробки.